Димар – один з найважливіших на пасіці інструментів. Призначений для заспокоєння бджіл за допомогою диму, який утворюється при згорянні гнилючок несмолистих порід дерев та інших матеріалів, які , згоряючи виділяють багато диму. У димар не слід класти дерев’яні цурки, що дають багато жару, бо це псує димар. Для більш тривалого тління палива спробуйте покласти працюючий димар на бік. Застосовують димарі для обкурювання бджіл димом при огляді бджолиної сім’ї у вулику або при відкачці меду. Вважається , що при задимленні бджоли намагаються заповнити зобики медом для подальшої евакуації та в такому стані вони стають менш рухливими, не можуть вигнути брюшко та жалити. До того ж дим нейтралізує пахучі речовини якими бджоли сигналізують про небезпеку. Вони намагаються заховатися глибше у вулик та виявляють набагато менше агресії.
Димар складається з димоутворювача – зовнішнього корпуса циліндричної форми, внутрішнього стакана з перфорованим дном, кришки та міху. Лейкоподібна кришка шарнірно з’єднана із зовнішнім корпусом. В ній вставлена решітка, щоб на бджіл одночасно з димом не потрапляли іскри. До корпусу з’ємно кріпиться міх. Він складається з двох дощечок , що з’єднані між собою повітря-непроникним матеріалом, щільним та еластичним, в даному випадку шкірозамінником. Між дощечками в середині міху є пружина, яка тримає його розправленим. Повітря з міху вдувається через отвір в нижню частину корпусу під металевий стакан з дірчастим дном. Гнилючки тліють та виділяють дим; крізь отвір у кришці дим направляється назовні повітрям, що утворюється міхом.
